Книга "Пісні мого серця" Гладишева

Про себе і про книгу «Пісні мого серця»

Її початок відноситься до 1977 року, коли в новорічну ніч безсонну сочинилось перший вірш «Прости». Здивований цією удачею продовжив цю роботу аж до сьогоднішніх днів, коли вийшло третє видання книги.

Дуже довго ставився до цієї праці не більше, ніж як до развлекательству. Але поступово, завдяки публічним читанням, а особливо підтримці Михайла Селезньова, лауреата державної премії України, прийшов до усвідомлення, що мої твори заслуговують видання книгою. А коли кількість Викуплених книг стало обчислюватися сотнями, прийшов до думки перевірити свою удачу продажем книги ще й в інтернет. А цим вступом хочу позначити всю суть того, що зустрінуть мої читачі це в книзі.

Складається вона з двох основних тем: лірики і гумору. У книзі 225 сторінок з твердою палітуркою.

У розділі «Моя душа живе в моїх віршах» ви можете зустріти льющеюся просто і легко пісенну лірику:

Днів минулих чарівна брехня!

Не повернутися до тебе вже знову,

І з данего і дорогого

Нічого знов до себе повернеш

Все ж пам'ять прагне туди,

Де обманом тішив себе солодким,

Де багаття від надій відлетілих

Не запалиться вже ніколи

(« Я – Забавний мешной людина »)

Йду вздовж берега стежкою тонкої,

І думки, і кроки, як пух легкі,

Біля ніг моїх хлепче собаченкой

Захід вечірній воду з річки

(«Я встояв оговтавшись від болю»)

Є тут і романсова лірика, давно оцінена місцевими композиторами:

Минулих очрований не повернути,

Минулої йде без вороття,

І сон любові, побачений колись

Былою болем не надломит груди.

Але пам'ять, іноді здригаючись,

Як лист осінній зябкою часом,

Раптом затрепещит з тихою благанням,

Боячись повернутися в минулі роки.

Туди де було так мені важко

З любов'ю першої назавжди попрощатися,

Де серце, як подраненная птах,

З тих пір не стало більше на крило.

А ось такими виглядає рядки про пироде:

Відстраждала тихо оснь

Дощовим потоком сліз,

Виявимо між сосен

Лики скорботні беріз.

Растревожин без причини,

Я застиг в лісовій тиші,

Тут я ніби у кончини

Чиїйсь трепетної душі.

І вже в мріях наплывших

Я стою не сам з собою,

А однією з берізок

З отшумевшею листям.

Усть в книзі і спогади про рідний край:

Край мій сірий,

Пониклі хати,

Що я шукаю,

Сумом охоплений весь?

Вже не серце б своє,

Що колись

Назавжди залишив я

Тут?

А гумор поміщений у розділі

«Окрошка з веселогогорошка».

З найкращими надіями на Взаємну зустріч,

- Валерій Гладишев.